Часто хтось обіцяє собі щось з понеділка, з нового місяця чи з 1-го січня. Цікаво, чи є ті, хто планує розпочати бігати з дня літнього сонцестояння? Мова йтиме про наші обіцянки, самому собі перед усім. Про те, наскільки важливо їх виконувати, не брехати собі, аналізувати та усвідомлювати власні думки та дії.

Ролі: Ліричний герой - Вона.

Сьогодні, у день сонцестояння, Вона пообіцяла собі почати нове життя.

Гучна фраза, чи не так? Тож, що саме вона мала на увазі. Ні, це не кардинальна зміна способу життя, радше — мислення. Нащо давати собі обіцянку бігати щодня, не пообіцявши до того виконувати обіцянки? (риторичне питання) Отож, її слова тепер матимуть силу в першу чергу для неї, відтепер поєднання звуків, що вилітають з її вуст — зобов’язання, перед собою, найголовнішим з суддів. Першою, після найпершої і основної обіцянки обіцяти*(навмисна тавтологія*)

Вона вирішила дати обітницю «Про турботу». За собою, і за тими, хто її потребує. Дбати про себе Вона вирішила з таких міркувань: «Якщо мене не буде, як я зможу допомогти комусь?». Отож, до категорії нужденних Вона зарахувала безхатьок, тих, кого Вона щодня бачить і помічає, стареньких, таких самих, які, як і ми, лиш прагнуть жити та заслуговують на гідні умови, й загалом усіх, кого може врятувати людське тепло.

Другою обіцянкою, що чітко закарбувалася у її голові, стала —«Про джерела». Вона завжди боялася забути тих, хто був і є причетним до формування її особистості, перетворитися на крижинку і стати невпізнаваною. Тому, аби цього звісно не трапилося, Вона, у такий спосіб, вирішила нагадати собі про це.

Третьою стала — «Про цінність». Вона б хотіла навчитися (адже ніколи не пізно, чи не так?) цінувати різні погляди, вислуховувати незгідних з нею опонентів та перебувати з ними у нетоксичному просторі.

Четвертим і останнім (last but not least, як то кажуть) стало зарікання «Не існувати». Так, спокійно, вона зовсім не хотіла прощатися з життям, але жити для задоволення базових потреб також не її варіант. Вона хоче жити: кричати від радості і плакати журливими вечорами (одним словом, відчувати), не боятися відкривати нове та не забувати, як бути щирою. Ось такі бджоли (думки) кружляли у її вулику (голові) напередодні дня сонцестояння. Поділитеся своїми?