Життя-море

Автор: Марія Романова

Життя, як море, що повністю охоплює тебе своїми бурхливими хвилями долі, і ти, немов зачарований, піддаєшся цій течії буття. Воно закручує тебе, зламує, з усієї сили б’є по берегах твоїх мрій та бажань, затягує на саме дно та перекриває надходження кисню до легень. Ти намагаєшся, будь-що, не піддатися його настирливості та могутній силі, що не залишає ні одного шансу втриматися на твердій землі своїх (прибрала двокрапку) принципів, цілей, планів та почуттів. Життя, як море, що міцно тримає тебе у своїх обіймах, здавлюючи до нестерпного болю різноманітними випробуваннями. Ти щосили заплющуєш очі, кров усе швидше починає пульсувати по венах, вдаряючи в скроні й нервовими імпульсами пронизує все тіло. Та ось — ти вже сповнений сил, кидаєш виклик власній долі. Ти пливеш проти течії, намагаючись хутчіше добратися до берега, дійти до вершини своєї мрії. Та життя не послаблює свої кайдани, а лише посміхаючись, стискає ще сильніше, немов море, що штормовими хвилями віддаляє тебе від такої бажаної землі, до якої ти ось-ось міг доторкнутися рукою. І через мить — ти знову перебуваєш серед безмежного простору непідвладного моря. Сили в тобі поступово починають згасати, залишаючи тебе сам на сам із могутньою стихією. Втомлені очі, з тривогою та відчаєм вдивляються на розмитий горизонт таких недосяжних цілей, від яких усе далі відносить тебе життя. І зрештою, ти віддаєш себе в колючий полон жорстокої реальності. Та попри внутрішню порожнечу, що давно охопила у свої тенета — ти знову продовжуєш битись, знову починаєш прямувати до неосяжного. З кожним кроком, переборюючи себе, свій біль, острах, гнів. Ти кидаєш виклик долі, життю, морю. Ти сам створюєш свій світ: до останньої мрії, до останнього подиху, до останнього стуку серця. І саме в той момент — коли здається, що програєш, і море знову повернуло тебе у свої володіння — не втрачай надію. Життя — швидкоплинне, заплутане, несправедливе, але лише ти вирішуєш: чи покірно піддатися його бурхливим хвилям, чи незламно плисти проти течії випробувань. Я обираю боротись, адже до вершини не може бути легких шляхів. А що обираєш ти?